Претензії адресувать Хайяму

З огидою читаю я свій текст.
— Халтура!—точно визначив контекст.—
Хіба що критики мене врятують,
Якийсь глибинний віднайдуть підтекст?

О Персіє! Твої жаркі краї
На рік чотири родять врожаї!
«То добре. А коли ж студентам вчитись?» —
Тривожно билися думки мої.
 

Раніш пісні співали про косу,
А де тепер побачиш ту красу?
Найшла коса-краса на камінь моди,
Немов косою зрізало косу.

З каліцтвами боровся ортопед,
Двотисячний відрихтував скелет.
А чи діждався б того ювілею,
Якби не існував мотоциклет?
 

Я суперфорварда прийшов вітати.
Між іншим запитав його про тата.
— Не повезло старому! — форвард мовив.-—
Професор він, яких у нас багато.

Зліпивсь вареник в роті,— куме, не мука?
Із муки тої виплива наука:
Не обирай, кумась, собі куми,
Для котрої кулінарія — мука.
 

Вдень етик вчив студентів красно жити,
Коханням першим вічно дорожити.
А по ночах коханкам сповідався:
Яка то мука — бовдурів учити?