Проте, за браком яких-небудь вказівок на час, неможливо з певністю сказати — чи провіщене справдилося й Нострадамус мав на оці історичну місію, виконану в першій половині XVII ст. козацькою армією, коли «над Борисфеном», «де мова тішить слух», отже, в низинах Подніпров'я (Січ?), було виставлено заслін супроти агресії Османської імперії («бусурманського звичаю») в Європу (наприкінці XVII ст. імперія почала розпадатись),— а чи йдеться про майбутні, ще не знані нам події.

Все питання в тому, який зміст вкладено Нострадамусом у поняття «бусурманський звичай», в оригіналі «la loi Moricque» — більшість коментаторів погоджуються на тому, що Moricque означає мусульманський», або «мавританський», в кожному разі «нехристиянський» закон, але, як не раз  траплялося в історії, неясний термін у Нострадамуса може виявитися власною назвою або анаграмою, котра легко розшифровується,— шкода тільки, що встановити це можна лише postfactum.

Катрен цікавий і як характерний зразок Нострадамусового «темного стилю», і як дуже точна спроба описати ніколи не бачений ним народ — географічно (в оригіналі «les Boristhenes», тобто «борисфенці», «придніпровці»), і етнічно — через мову (чужоземні, зокрема й європейські, мандрівники, що «відкривають» Україну через сто літ після Нострадамусових пророцтв, одностайно відзначають приємне враження від милозвучності місцевої мови, тож неважко уявити, що й Нострадамуса могло мило здивувати її лагідне звучання).