А.П. Непокупний Балтійські родичі слов`ян

Від Автора

Мови споріднені одна з одною, і серед них є різні сім'ї. Тими ж, хто для сучасних слов'ян у мовному відношенні є найближчими, кого з ними найвиразніше єднає лінгвістичне, за виразом поета, «чуття єдиної родини», є балти — литовці та латиші.

Найближчі мовні родичі слов'ян (до речі, так у першому варіанті називалася пропонована праця) виявляють свою близькість до останніх не лише в слові, а й багато в чому з того всесвіту, який воно позначає. Тим-то у книжці поряд з мовними порушуються також питання історії, культури, літератури, етнографії та фольклору.

При цьому йдеться і про спільні, успадковані з прадавніх часів надбання балтів і слов'ян, і про пізніші риси, що виникли внаслідок їхніх взаємин.

Автор свідомий того, що порівняно невелика праця дещо втрачає на своїй стрункості від поєднання в ній різнопланових частин. Проте, на його думку, саме таких напрямків висвітлення потребує винесена до заголовка тема. І якщо врешті-решт читач має перед собою лишеокремі маленькі ескізи до великих частин широкої панорами, то хай він зважить на те, що на сьогоднішній день наука ще не підійшла до всебічного дослідження балтослов'янської проблематики.

Жанр, у якому написано пропоновану книжку, зовсім не означає, що читач матиме справу з популярною версією попередніх праць автора, зокрема й найбільшої з них—монографії «Балто-севернославянские языковые связи» (Київ, «Наукова думка», 1976, 228 с.). Хоча авторові й не вдалося повністю уникнути повторного використання вже опублікованих ним матеріалів, однак і в таких випадках він прагнув піти далі в інтерпретації відомих фактів. Тим-то в суто науковому плані «Балтійські родичі слов'ян» є безпосереднім продовженням авторської позиції (в усіх значеннях цього слова) 1976 р.

Що ж до трохи ширшого виходу за межі мовознавства, то в творчій практиці того, хто пише ці рядки, така спроба робиться уперше.
Пропонована праця складається з тематично об'єднаних серій нарисів, внутрішні зв'язки між якими виражаються в системі послідовно підпорядкованих (нумерація) параграфів. Наприкінці книжки подаються примітки — посторінкові (до кожної частини окремо; це ж стосується ілюстрацій на обкладинці й титульних сторінках) і загальні (про літературні та ілюстративні джерела).
Там само вміщено й лексичний покажчик. Переклади віршованих уривків з балтійських і слов'янських мов, а також епіграфи та прикінцеві строфи належать авторові.

У роботі над книжкою взяв участь член-кореспондент АН СРСР О. М. Трубачов (Москва), який уважно прочитав рукопис і висловив авторові — письмово й усно — ряд цінних зауважень і побажань. Доктори філологічних наук Й. О. Дзендзелівський (Ужгород) і А. Сабаляускас (Вільнюс) чинно сприяли поліпшенню виконання авторського задуму. Незмінний помічник автора в його наукових пошуках доцент С. Крягжде (Вільнюс) надав великої допомоги під час збирання необхідних матеріалів. Редактор видавництва В. П. Плачинда не тільки йшов за текстом книжки, але й перед ним, запросивши автора до написання цієї праці. Усім названим особам автор складає свою найщирішу подяку.

Далі ВСТУПНІ УВАГИ