Home  Poetry Sonnets

    Ліна Костенко


     

                                         СВІТЛИЙ СОНЕТ

                                         Як пощастило дівчині в сімнадцять,
                                         в сімнадцять гарних, неповторних літ!
                                         Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
                                         Вона ридає, але все як слід.
                                         Вона росте ще, завтра буде вищенька.
                                         Але печаль приходить завчасу.
                                         Це ще не сльози – це квітуча вишенька,
                                         що на світанку струшує росу.
                                         Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
                                         хлопчина їй не відповів взаємністю.
                                         І то чому: бо любить іншу дівчину,
                                         а вірність має душу неподільчиву.
                                         Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
                                         Як пощастило дівчинці в сімнадцять!
     
     


     Home  Poetry Sonnets