Лукаш
Березу ти сестрою називаєш?
Хто ж ти така?
Мавка
Я — Мавка лісова.
Лукаш
(не так здивовано, як уважно придивляється до неї).
А, от ти хто! Я від старих людей
про мавок чув не раз, але ще зроду
не бачив сам.
Мавка
А бачити хотів?
Лукаш
Чому ж би ні?.. Що ж,—ти зовсім така,
як дівчина... ба ні, хутчій, як панна,
бо й руки білі, і сама тоненька,
і якось так убрана не по-наськи...
А чом же в тебе очі не зелені?
(Придивляється).
Та ні, тепер зелені... а були,
як небо, сині... О! тепер вже сиві,
як тая хмара... ні, здається, чорні,
чи може карі... Ти таки дивна!
Мавка
(усміхаючись).
Чи гарна ж я тобі?
Лукаш
(соромлячись).
Хіба я знаю?..
Мавка
(сміючись).
А хто ж те знає?
Лукаш
(зовсім засоромлений).
Ет, таке питаєш!..
Мавка
(щиро дивуючись).
Чому ж сього не можна запитати?
Он бачиш, там питає дика рожа:
«Чи я хороша?»
А ясень їй киває в верховітті:
«Найкраща в світі!»
Лукаш
А я й не знав, що в них така розмова,
я думав — дерево німе, та й годі.
Мавка
Німого в лісі в нас нема нічого.
Лукаш
Чи то ти все отак сидиш у лісі?
... |
